Російські вояки вже давно звикли до відступів. Різних. Тактичних, стратегічних, будь-яких. Головна відмінна риса таких «передислокацій» — вимушеність.
Не «військовий геній» командирів різних рівнів, що проаналізувавши ситуацію на лінії фронту, прийшли до висновку про необхідність та доцільність планового переходу на нові позиції. Ні. Це не про російську армію. Відступати росіян змушує шалений натиск Захисників України і безпорадність військових злочинців перед справжньою мужністю та вправністю тих, хто боронить власну Землю та власну Свободу.
Про це пише Оbozrevatel
«Жести доброї волі» швидко перетворилися на інтернет-мем, який характеризує стан російського війська та його спроможність до ведення бойових дій з противником, який, щонайменше, знаходиться на одному рівні з окупантом. Київщина, Сумщина, Чернігівщина, Зміїний, Херсон…
Саме «жестами доброї волі» путінська пропаганда пояснювала відступи росіян, що більше були схожі на втечі. Певною мірою путінським пропагандистам спочатку вдавалося створювати ілюзорну картину власного вигаданого театру бойових дій, на якому «мужні визволителі, намагаючись зменшити втрати серед мирного місцевого населення», залишали свої позиції. Кажучи відверто – тікали. Бо особливого вибору у росіян зараз на зараз то і не має. Або полон, або втеча, або смерть.
Близько 95 тисяч загиблих окупантів не встигли втекти і перетворилися або на «чорні пакети», або на органічні добрива для української землі. Яким би не було «затьмареним» російське суспільство, але охочих до смерті на чужій стороні стає все менше.
Путінська влада мала певні надії на «путінського кухаря», який поставив «під ружжо» зеків. Близько 25 тисяч відвертих злочинців, вбивць, грабіжників та насильників нічим не змогли потішити кремлівського диктатора. Майже третина з мобілізованих у «місцях, не на стільки віддалених», вже отримали смертний вирок на полях України.
Безумовно, кремлю їх не жалко, але ж і вони вже закінчуються! Бравурні «патріотичні» заклики змінилися на керовану паніку. Поки що керовану. Кремлю вигідно «підігрівати» страхи росіян про можливість прокинутися у будь-яку мить будь де від вибухів українських ракет та бомб. Все ж таки це надастьзмогу відволікти певну увагу на страшні «стратегічні» перспективи для росіян і приховати «тактичні» провали та постійні відступи.
