Анна Гусарська – франко-польська журналістка, політичний аналітик та колишній штатний автор The New Yorker. У Єврейському музеї Одеси на зустрічі вона розповіла про своє життя, роботу, волонтерство та допомогу українцям.
Анна народилася в Польщі, здобувала вищу освіту в Парижі у Франції, а в США працювала журналісткою. Писала для New York Times, The New Yorker, журналу The New Republic. Також протягом життя жінка займалася і перекладацькою діяльністю. З журналістики поступово перейшла до роботи у міжнародних кризових групах та організаціях, що займаються гуманітарною допомогою біженцям та постраждалим від війни. Під час цієї роботи Анна була свідком військових дій в багатьох країнах.
“За все своє життя я бачила 36 воєн” — розповідає жінка, та додає: “Такої несправедливої війни не бачила ніколи, тому що всі ці Конго, Руанда, Гаїті, завжди з іншої сторони була якась вина, а тут ніякої вини”.
Під час розмови, Анна ділилася зі слухачами фотографіями, зроблених під час роботи у різних країнах: Сараєво, Боснія, Африка, Афганістан, Латинська Америка, Пакистан, Конго, Гаїті, Південний Судан. Анна писала про Помаранчеву революцію в Україні для польської та американської преси. Вона займалася ситуацією в Криму у 2015-2016 роках, підтримуючи місцевих журналістів, щоб вони залишалися і висвітлювали події. Від початку повномасштабної війни, Анна привозить з Європи автівки, медикаменти та необхідні на фронті речі.
Значну частину розмови журналістка присвятила темі як краще показувати ситуацію в Україні в західних медіа, щоб отримувати більшу допомогу.
Гроші на машини та медикаменти Анна разом з командою збирає за допомогою соціальних мереж, як і самі українці. Головне — шукати підхід до кожного народу, зазначає журналістка.
“З поляками зрозуміло, бо вони сусіди. Щодо тих, хто далеко, шведи розуміють, фіни розуміють краще за шведів. Я отримала від фінів дві машини просто так. Американців треба брати на совість або звертатися до дуже багатих. Англійці більш-менш мають солідарність”.
Анна розповідає, що важливо показувати конкретні потреби, звертатися до почуття совісті та надавати детальну інформацію в публікаціях.
«Наприклад, у мене була стаття, завдяки якій ми отримали 35 тисяч доларів у донатах від читачів New York Times. Маленьких по 50, по 100 доларів приходило. А все через те, що в статті було дуже багато конкретних деталей описано” — говорить Анна Гусарська.
Інший приклад, який наводить журналістка, це коли її стаття надихнула жінку в Каліфорнії зібрати 80 тисяч доларів, які потім подвоїла інша людина.
На запитання модераторки чому вона допомагає Україні, Анна Гусарська відповідає, що має бажання зробити конкретний внесок у підтримку українців, використовуючи свій досвід та можливості. Вона відчуває, що Україна не повинна залишатися сам на сам у цій ситуації. Це особисте переконання спонукає її до дій.
Авторка: Вікторія Лиса, студентка 1 курсу магістратури факультету журналістики НУ «ОЮА»
