Українська молодь: між освітою, еміграцією та відповідальністю. Як не втратити молодь України?
Діти між свободою вибору та відповідальністю за майбутнє.
Як виховати покоління, яке не залишить Україну?
На ці , та інші питання нам відповідає:
Христина Ільницька — лідер соціальних ініціатив, яка відкрито піднімає питання молоді, освіти, відповідальності суспільства та майбутнього Україн.
засновниця ГО “Молодь Батьківщини”, яка активно працює над питаннями молодіжної політики, освіти та формування сильної української держави.
Лідія Карпенко — доктор економічних наук, професор кафедри публічної служби та права, міжнародний професор, яка допомагає абітурієнтам і батькам розібратися в сучасних освітніх можливостях та побудувати правильний маршрут для майбутнього молоді, та надае у сьому напрямку важливу підтримку та професійний супровід .
Тема нашої розмови — молодь, відповідальність держави, дорослішання нового покоління та роль родини у формуванні майбутнього України.
У обох наших героїнь вже дорослі діти, а значить — є не лише професійний, а й особистий досвід підтримки молодого покоління.
— Пані Христино, сьогодні дуже часто говорять про втрату молоді. Хтось виїжджає, хтось не бачить перспектив. Як Ви оцінюєте ситуацію?
Христина Ільницька:
— Ми повинні чесно визнати: сьогодні йде боротьба не лише за території.
Йде боротьба за молодь.
За її свідомість, цінності, освіту та бажання будувати своє майбутнє саме в Україні.
Молоді люди хочуть бачити перспективу. Вони хочуть розуміти, заради чого навчатися, працювати, залишатися тут та вкладати себе у державу.
І якщо держава, суспільство, освіта та сім’я не будуть працювати разом — молодь обере інші країни, інші можливості та інші правила життя.
— Пані Лідіє, Ви багато працюєте з абітурієнтами та студентами. Які страхи сьогодні найбільше хвилюють молодь та їхніх батьків?
Лідія Карпенко:
— Найчастіше це страх невизначеності.
Батьки хвилюються, чи зможе дитина реалізувати себе, знайти своє місце у світі, отримати якісну освіту та залишитися конкурентоспроможною.
А молодь, насправді, дуже потребує чесної розмови. Не тиску, а підтримки.
Вони хочуть, щоб їх чули та поважали їхню думку.
— Пані Христино, сьогодні молодь дуже швидко дорослішає. Як Ви вважаєте, що для них зараз найважливіше?
Христина Ільницька:
— Навчити приймати рішення, нести відповідальність за свої слова та вчинки, вміти тримати свій курс навіть у складні часи.
Я завжди кажу: молодь потрібно не контролювати — її потрібно направляти.
Бути поруч, коли вони роблять свої перші дорослі кроки, але при цьому залишати їм право обирати власний шлях.
— Пані Христино, Ви часто говорите про важливість формування характеру. Що саме, на Вашу думку, допомагає молоді ставати сильнішою?
Христина Ільницька:
Молодь дуже тонко відчуває фальш. Вона дивиться не на слова, а на наші вчинки.
Тому сьогодні важливо не просто читати нотації, а показувати власним життям, як залишатися людиною, як тримати гідність та як не втрачати себе.
— Пані Лідіє, чи змінилося сучасне покоління?
Лідія Карпенко:
— Безумовно.
Сучасна молодь швидша, сміливіша, більш відкрита до світу. Але водночас вона дуже вразлива емоційно.
— Ви часто спілкуєтесь із молодими людьми. Що вони говорять Вам сьогодні?
Христина Ільницька:
— Вони дуже чесні.
Їх уже неможливо переконати красивими лозунгами чи формальними виступами.
Вони ставлять жорсткі питання:
«Яке моє майбутнє тут?»
«Чи зможу я реалізувати себе?»
«Чи є сенс будувати країну, якщо правила для всіх різні?»
І знаєте… це правильні питання.
Бо сильна молодь — це не слухняна молодь. Це молодь, яка думає.
Лідія Карпенко:
— Освіта сьогодні — це вже питання національної безпеки.
Країна, яка не інвестує у молодь, у знання та міжнародний рівень підготовки — втрачає своє майбутнє.
Саме тому ми говоримо не лише про дипломи. Ми говоримо про формування покоління, здатного брати відповідальність, мислити стратегічно та бути конкурентним у світі.
— Що, на Вашу думку, сьогодні найбільше потрібно молоді?
Христина Ільницька:
— Не брехати їм. Не прикрашати реальність.
Молодь готова до складної правди. Але вона хоче бачити чесність, справедливість та приклад.
І ще — їм потрібно дати відчуття, що вони потрібні своїй країні.
Не лише на словах чи у святкових промовах.
Бо саме ця молодь завтра прийматиме рішення, керуватиме містами, створюватиме економіку та визначатиме обличчя України у світі.
— І на завершення. Що б Ви хотіли сказати батькам, які сьогодні переживають за майбутнє своїх дітей?
Лідія Карпенко:
Сьогодні ми формуємо те покоління, яке завтра буде формувати Україну.
Христина Ільницька:
— Залишайтеся для них тим місцем, куди завжди хочеться повернутися.
