Військова служба — це не просто обов’язок чи тягар. Це шлях захисту своєї землі, своєї родини і свободи. Служити — означає стояти на сторожі гідності нації, не дозволити нікому забрати в нас наші права. Ворог буде нав’язувати свої закони, свої правила, своє бачення «порядку». І в «його світі» ми будемо у скрутному становищі. Це ніякий не переділ влади! Це спроба знищення українців як нації, ліквідації всього українського, всього що виборювалось так багато років.

Сьогодні багато громадян уже піддались ворожому впливу країни-агресора, вони шукають можливість втекти від призову, сховатись вдома та пересидіти, сподіваючись на те, що все зроблять інші. Але так не буде, бо це справа кожного. Зараз всі намагаються акцентувати увагу суспільства на негативних прикладах, виправдати власний страх та нерішучість.

По ЗМІ як гарячі пиріжки розлітаються ганебні приклади окремих персоналій. Країна-агресор залучає до цього неймовірні ресурси, а хтось сліпо потурає ворогу. Але є і інша сторона… Сьогодні багато сміливих хлопців та дівчат, які стоять за нашу з Вами свободу, але про них не говорять або говорять не часто. Бо їм зараз не до цього, і не час…

Потрібно зрозуміти, що пересидіти не вийде! У часи загрози кожен, хто сподівається залишитися осторонь, має зрозуміти: війна стосується всіх. Не можна сховатися і чекати, поки все вирішиться само собою. Це не той момент, коли можна уникнути відповідальності. Кожен з нас є частиною спільного фронту — будь то на передовій, у волонтерстві чи інформаційній боротьбі. Майбутнє країни залежить від нашої згуртованості та дій.

Тому сьогодні кожен із нас стоїть перед вибором: чи будемо ми тими, хто захищає свою країну, чи дозволимо перетворити нас на рабів без права голосу? Свобода ніколи не дається легко. Вона виборюється кожним днем, кожним зусиллям і готовністю захищати те, що нам дороге.

Мир можливий тільки тоді, коли є сильні люди, готові його захищати. Вибір простий: військова служба чи рабство. І ми обираємо свободу!