«ОДЕСА. Історія, традиції, любов та біль» – це, власне, чудово виданий альбом ілюстрацій, де пропонується зазирнути у минуле міста, дякуючи архівним фото та сторінкам документів, і побачити сьогодення крізь об’єктиви сучасних фотографів. Розміщення зображень певних локацій, зроблених у різний історичний час, дає читачеві змогу прослідкувати за змінами і самостійно зробити певні висновки. Усе – без прикрас, без пафосу, лише чесний погляд на те, якою була і якою стала Одеса.

Без пафосу відбулася і презентація. Це була тепла, щира, цікава та пізнавальну зустріч із авторами нової книги, ініціаторами та меценатами видання, на яку запросили відомих краєзнавців, науковців, громадських діячів, керівників культурних і освітніх установ, журналістів. Модератором зустрічі став Олег Етнарович – засновник «Благодійного фонду розвитку спорту та громадських ініціатив Одеси імені Сергія Уточкіна», депутат Одеської міськради, який має прямий стосунок до виходу цього видання у світ. Співведучим зустрічі був один із авторів книги Михайло Пойзнер – Почесний громадянин Одеси, доктор технічних наук, краєзнавець та колекціонер, зібрання якого стало основою архівної частини видання.

Михайло Борисович, взявши слово, зауважив, що колекціонування не можна перетворювати на накопичування, це робота, яка має зрештою давати якийсь результат. І додав: «В альбомі можна прослідкувати, як було і що стало та чому воно змінилося. Фотографи дуже професійно спрацювали, вибираючи ракурс… А ще я хочу сказати, що дуже вдячний кожному зі своїх товаришів, які люблять Одесу, можливо, більше, ніж багато хто з одеситів, і які витратили багато сил та часу на роботу над цим виданням».

До таких товаришів, залюблених в Одесу, належить харків’янин Габріель Михайлов – засновник і керівник проєкту «Міста та роки», амбасадор Одеси у Харкові.

– Хочу подякувати усім за участь у цьому проєкті, який здійснено за кошти меценатів, – сказав Габріель Миколайович. – Зокрема, нам допоміг мій друг Андрій Бондаренко, харків’янин, який також сьогодні знаходиться тут з нами. Що ж до Олега Етнаровича, то ми дружимо вже років 15-16 і познайомилися як депутати міських рад: Олег – Одеської, а я – Харківської. Ми зійшлися, можна сказати, на підгрунті любові до наших рідних міст. Коли я вже зробив кілька книжок про Харків, то запропонував Олегу втілити подібний проєкт по Одесі. Він спочатку відмовлявся, мовляв, я не вмію цього робити, але я не здавався і добивався своєї мети. Зрештою, в одному з антикварних магазинів мені порадили звернутися до Олега Йосиповича Губаря і дали його телефон, а Олег, коли я прийшов до нього з пляшечкою, сказав, що він можу все написати, все розповісти про місто Одесу, але не має відповідного матеріалу. І спрямував мене до далі: «Та у мене є друг Михайло Пойзнер, у якого все є…» Зрештою, ми познайомилися з Михайлом Борисовичем, подружилися, потім об’єдналися у цілу команду, яка створила унікальний проєкт. Я вдячний Губарю, якого вже немає з нами, Анні Голубовській і її татові Євгену Михайловичу Голубовському та багатьом іншим одеситам за участь у роботі над одеськими виданнями. Думаю, що ця нова книга, яку я сьогодні презентую з великою любов’ю до цього міста, з великою повагою до одеситів, стала прекрасним подарунком Одесі. І я дуже вдячний Геннадію Леонідовичу Труханову і його команді, адже саме завдяки йому цей проєкт був реалізований.

Олег Етнарович теж згадав, з чого починалася спільна робота з харків’янами. А ще подякував краєзнавцям та колекціонерам Анатолію Дроздовському і Тарасу Максимюку, фотографам Ігорю Ситнику, Борису Бухману та Олексію Ачеповському, які взяли участь у наповненні книги.

Свої думки про важливість такого видання, яке прокладає історичну паралель між минулим і сьогоденням Одеси, говорили й інші учасники проєкту та гості вечора, кожен з яких згадував якісь цікаві історії зі свого життя та життя рідного міста.

Від імені Геннадія Труханова і від себе особисто команду проєкту вітав заступник міського голови Одеси Павло Вугельман.

– З радістю передаю вітання від Одеського міського голови, – сказав він. – І хочу подякувати Олегу Володимировичу, Габріелю Миколайовичу та всій вашій команді за вашу работу. Це дуже важливо – саме у наш час продовжувати зберігати пам’ять про традиції Одеси. І нагадувати про воєнне сьогодення і наші втрати словом у назві цієї книжки – pain, біль… Саме сьогодні зранку ми з міським головою відкривали ще 84 стели з прізвищами полеглих на Алеї героїв у парку Шевченка, спілкувалися з їхніми родинами. І одна з дружин звернулася до мера: продовжуйте працювати над збереженням Одеси, її традицій, її культури, адже наші рідні загинули і за нашу свободу, і за нашу Одесу… Разом з тим час диктує своє. І ось з улюбленої нами площі ми прибираємо пам’ятник Катерині, площа і вулиця отримують нове ім’я – Європейські, а мер Венеції обіцяє подарувати одеситам величний фонтан, який буде зведено на місці пам’ятника. Це дарує надію на майбутнє. Як подарувала її мені також недавня зустріч із членами Одеського бізнес-клубу у цьому ж центрі UNION. Кожен з них говорив, що Одеса – у його серці, що він хоче працювати в рідному місті, створювати нові робочі місця, будувати пам’ятники, випускати альманахи і таке інше. Я відчув, що у Одеси є майбутнє, коли є такі люди, які щиро люблять це місто.

До слова також був запрошений Почесний громадянин Одеси і Одеської області, колишній очільник Одещини і народний депутат кількох скликань Сергій Гриневецький. Сергій Рафаїлович дуже багато зробив і нині робить для розвитку культури регіону і збереження історичної спадщини. Він згадав, зокрема, як під час відновлювально-будівельних робіт в Одеському оперному було знайдено місце закладки театру і потім збережено знайдені раритети. А також запросив на презентацію чергового накладу альманаху «Південний захід. Одесика», присвяченого різним сторінкам історії Одеської області і Одеси (до слова: випуск цього історико-архівного видання Сергій Гриневецький підтримує вже протягом багатьох років).

Про важливість видання для туристичної складової життя Одеси й Одещини, про сучасний стан дуже важливої для нашого регіону галузі – туризму – говорив президент Одеської асоціації туроператорів та агентств Олександр Грабовський.

– Під час війни я не проводжу тури за кордоном і не везу туди людей, – наголосив він. – Зараз ми маємо кожну чесно зароблену копійку залишати тут, у турах по своїй батьківщині. І ще ми повинні не лише мріяти про майбутнє, а вже його планувати. Мріяти, планувати і працювати вже сьогодні, адже на Одещині дуже багато місць, які є привабливими для туризму, зокрема – знайомство з виробництвом місцевих вин та сирів.

Професор Андрій Красножон, ректор Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського, зробив, зокрема, екскурс у минуле Одеси, а саме розповів про пошуки і знахідку залишків фортеці Хаджибей на місці нинішнього Приморського бульвару. А також зауважив: «Цей альбом – це археологізація, вірніше, фіксація археологізованих зображень. Навіщо чекати, коли той чи інший пам’ятник, та чи інша будова будуть доступні лише археологам?»

Цікавими споминами про своїх пращурів-одеситів поділився Фелікс Кохріхт – головний редактор літературно-мистецького альманаху «Дерибасівська – Рішельєвська». Він поєднав власні спогади, сторінки історії своєї сім’ї з архівними знімками з презентованого альбому, і це стало справжньою цікавою мандрівкою у стару Одесу.

На завершення Олег Етнарович підкреслив: «Я дуже сподіваюся, що кожен з нас свідомий того, що Одеса – це місто з великою культурою. Місто, яке створювали дуже продуктивні люди, меценати. І, дякуючи Богу, сьогодні тут теж народжується багато таких людей! У нас ще все попереду. Я впевнений, що історія цього місця буде тривати, і будуть у ній нові добрі сторінки, що знайдуть відображення у нових виданнях».

Нова книга була подарована почесним гостям заходу. Зокрема, її отримала Ірина Бірюкова – Генеральна директорка Одеської національної наукової бібліотеки, тож тепер з унікальним виданням зможуть ознайомитися всі відвідувачі книгозбірні, які хочуть відкривати для себе сторінки історії рідного міста і берегти Одесу у своєму серці!