Юрій Крук, депутат Одеської обласної ради, голова постійної комісії з питань транспортно-комунікаційної інфраструктури, морегосподарського комплексу та цифрового розвитку, знову закономірно став лауреатом рейтингу «Хто наближає перемогу: 100 впливових одеситів – 2025». Він – добре знаний у країні одеський політик і державний службовець. Незалежно від посади, яку обіймав на той чи інший момент (нагадаємо – Ю. Ю. Крук очолював порти «Південний» і «Чорноморськ», був першим керівником Одеської районної державної (військової) адміністрації, обіймав посаду віцемера Чорноморська, обирався кілька разів депутатом Одеської міської ради), Юрій Юрійович завжди був серед найвпливовіших одеситів.
Наприкінці минулого року ми зустрілися з Юрієм Круком, щоб поговорити про підсумки 2025-го, почути його думку про визначальні події в житті Одещини, країни загалом та про шляхи розвитку нашого регіону і України після війни.
Розпитували співрозмовника удвох Галина Владимирська і Олег Суслов – головні редактори журналу «Фаворит удачи» і газети «Вечірня Одеса». Інтерв’ю почали з питання про депутатську діяльність.
– Чи є задоволення результатом роботи постійної комісії, яку ви очолюєте? Чи всіх цілей вдалося досягнути?
– По-перше, треба відразу уточнити – у зв’язку з військовим станом роль обласної ради і її постійних комісій відповідно відкоригувалися. Тому що практично всі владні повноваження перейшли до обласної військової адміністрації. Перед усім – це прийняття бюджету, цільових програм, які зараз затверджуються розпорядженням начальника обласної військової адміністрації.
Але це не означає, що депутати обласної ради залишилися без зони відповідальності. Ми займаємося стратегічним планування розвитку Одещини. Так, члени нашої профільної комісії виходять з ініціативами по тих напрямах, за які відповідають, – транспортно-комунікаційна інфраструктура, морегосподарський комплекс, цифровий розвиток. До речі, практично всі пропозиції нашої комісії були враховані при розробці Стратегії соціально-економічного та культурного розвитку Одещини, яку обговорювали на останній в 2025 році сесії Одеської обласної ради.
Інша річ – і про це я теж говорив з трибуни, що напрями розвитку повинні не тільки декларуватися, а й мати бюджетну підтримку, зокрема, із залученням державних коштів. Адже програми, які закладені в стратегічних напрямах розвитку області, потребують комплексного фінансування за участю держави.
– Але війна, яка триває майже чотири роки, відкладає реалізацію багатьох проектів мирного часу на невизначений час…
– Тут немає протиріччя: в центрі уваги бюджетного процесу має бути військовий напрям і все, що пов’язане з безпековою складовою. Але є невідкладні проблеми і поточні питання тилу. Так, Одеська область складається з 91 громади. Наприклад, на останньому у минулому році засіданні нашої комісії розглядалися питання контролю над пільговим проїздом ветеранів у громадському транспорті та інші транспортні питання. В цілому, депутати обласної ради займаються програмними напрямами, а їх реалізацією – обласна військова адміністрація як виконавчий орган.
– А яке завдання залишається для вас невиконаним і чи плануєте ви його закрити в наступному році?
– Повторюсь: станом на сьогодні я не працюю у виконавчій вертикалі влади. Тому як депутат обласної ради можу зараз ініціювати вирішення проблемних питань. Так, навесні 2024 року ракетною атакою був майже зруйнований залізничний шляхопровід між Олександрівкою та Чорноморськом. Тут мешкають мої виборці. Тому відчуваю додаткову відповідальність за пошук рішення, яке дозволить відновити шляхопровід у найкоротші терміни. Цьому питанню були присвячені декілька засідань нашої постійної комісії.
Також є два незавершені проєкти, до яких я маю безпосередній стосунок. Вони, без сумніву, були б реалізовані, якщо б не війна. Перший – це мостовий перехід через Сухий лиман. Основні роботи були виконані ще у 2018-2019 роках. Потрібні відносно невеликі гроші, щоб роботи по будівництву мостового переходу завершити. Другий незавершений проєкт – залізничне сполучення Одеса – Чорноморськ. Реалізовувати його ми почали ще до війни. Проєкт досі залишається актуальним, він на стадії проєктування, його включили у Стратегію соціально-економічного і культурного розвитку Одеської області на 2026 рік. Повторюсь – швидкість реалізації проєктів безпосередньо залежить від наявності грошей.
– У час війни морегосподарський комплекс, як виявилося, – це зона підвищеної турбулентності. Які проблеми були найскладнішими: логістика, безпека, кадри, інвестиції?
– У вашому питанні закладена відповідь. Під час війни все виявилося дуже важливим, актуальним і надто складним: логістика, безпека, кадри, інвестиції. Найважчий час був на початку війни, коли фактично зупинилася робота портів Великої Одеси. До речі, тоді прийшло розуміння стратегічного значення дунайських портів.
Але ключовою подією став запуск українського морського транспортування, або «зернового коридору». Спочатку практично всі фахівці галузі сумнівалися, що це можливо. Але завдяки нашим Збройним Силам, перед усім – Військово-морським силам, а також – керівництву держави та тогочасному Міністерству інфраструктури і міжнародним партнерам амбіціозний проєкт вдалося втілити у життя. Запуск «зернового коридору» став для української економіки наче ковток кисню. Питання для України тоді дійсно стояло так: бути чи не бути? Я дуже радий, що ми знайшли правильну відповідь на це питання.
Щодо кадрів: на моє глибоке переконання, такою спеціфичною галуззю, як морська, мають керувати фахівці. Не хочу коментувати деякі призначення, але, наприклад, на керівних посадах Адміністрації морських портів повинні бути люди, які мають відповідний фах і досвід.
Тема залучення інвестицій дуже обмежена ризиками війни. Хоча підготовчі процеси мають відбуватися. Але, на мою думку, сьогодні не на часі оголошувати якісь концесійні проєкти. Як це було у порту Чорноморськ. Збирати концесійні пропозиції – так. Але переходити у практичну площину, на мій погляд, доцільно тільки тоді, коли на українську землю повернеться мир. Тоді з’явиться реальна ринкова ціна, а від бажаючих інвестувати гроші в український морегосподарський комплекс відбою не буде.
– Уточнююче запитання про морську транспортна логістику. Як би ви описали її роль у розвитку регіону і країни в цілому?
– Морська транспортна логістика є ключовим фактором для розвитку не тільки регіональної економіки, а й національної загалом. Через морські порти проходить більша частина українського експорту. Надходження від експортних поставок вітчизняної агропродукції фактично формують доходну частину державного бюджету. Одеська область є центром морської транспортної логістики країни, це формує визначальну економічну роль нашого регіону у розвитку країни.
А якщо згадати, що Одещина має унікальну концентрацію військових структур, якої немає в жодному регіоні країни – це командування Військово-морських сил, ОК «Південь», повітряне командування, то зрозуміло, яку стратегічне значення має наша область для країни.
– Юрію Юрійовичу, якщо спробувати охарактеризувати 2025 рік одним словом у контексті вашої роботи, яке це слово і чому?
– Стійкість. Це слово стосується не лише моєї роботи, а й усієї держави та кожного українця – тих, хто боронить нашу землю в окопах, хто сьогодні в тилу, під шахедами, працює щодня на своєї роботі, хто віддає сили та кошти волонтерській діяльності, хто захищає нашу Україну на міжнародній арені.
– Але все одно психологічна втома дається взнаки. Що вам допомагає відновлюватись і працювати далі в такому шаленому темпі?
– Особливого секрету немає. Мабуть, як у багатьох: спілкування з друзями, спорт, і, безумовно, родина. У мене четверо дітей, намагаємося підтримувати зв’язок, бути завжди поруч, незважаючи на всі жахіття війни. Життя триває!
– Перейдемо до блоку політичних питань. Нещодавно в Одесі фактично відбулася зміна влади. Як ви оцінюєте ці зміни? Це виклик, шанс, ризик, чи, може, перспектива?
– Я не вважаю, що відбулася зміна влади. Введення міської військової адміністрації – це посилення президентської вертикалі, що цілком логічно в умовах повномасштабної війни та загроз, що сьогодні існують. Але міська рада та виконком продовжують працювати, секретар ради виконує обов’язки мера. Посилення вертикалі під час війни додає відповідальності – у цьому нічого поганого. При цьому очільник міської військової адміністрації пан Лисак відразу відзначив, що всі основні рішення щодо життєдіяльності міста буде виносити на загальне обговорення депутатами міської ради. І це дуже правильно: навіть в умовах війни треба зберегти елементи демократичного управління.
Що ж стосується справжньої зміни влади, то вона відбудеться на наступних виборах, коли одесити оберуть нового мера. Щодо ситуації навколо Геннадія Труханова – це питання вирішуватиметься в судовому порядку.
– Ви тривалий час є членом політичної сили «Довіряй ділам». Чи змінилося ваше сприйняття політичного ландшафту Одеси в світлі останніх подій?
– Я залишаюся членом партії «Довіряй ділам» – єдиної регіональної партії, яка відстоює інтереси одеситів. Якихось кардинальних змін я не бачу. Так, в Одеській обласній раді існує стійка і конструктивна коаліція між партіями «Слуга народу» і «Довіряй ділам». Я довгий час очолював Одеську районну державну адміністрацію, тобто працював в команді президента. Тому про які зміни у ставленні до партії «Довіряй ділам» може йти мова?
Ще раз повторюю. Партія «Довіряй ділам» об’єднує патріотів нашого міста, це регіональна партія, вона була створена одеситами для відстоювання інтересів саме одеситів. Є навіть такий термін – «одесизм». Це про нас.
– Хто сьогодні є реальним центром впливу в Одесі та області?
– Насамперед – військові. Завдяки їм ми взагалі працюємо та живемо. Ключові рішення з безпеки приймають командувачі ВМС, ОК «Південь», повітряних сил. У цивільній сфері – очільники обласної та міської військових адміністрацій, районних адміністрацій. Вертикаль влади визначає політику, бюджети та програми.
Велику роль відіграють голови громад. Користуючись нагодою, хочу подякувати всім головам 22 громад Одеського району, з ким мені довелося працювати на посаді очільника Одеської районної державної адміністрації. Жоден з голів громад не виїхав у перші місяці війни, всі працювали і працюють на місцях, реагують на наслідки обстрілів, тримають інфраструктуру. До речі, це те ж про стійкість.
– Ваше ставлення до питання культурної спадщини міста та області?
– Це дуже болюче питання. Я думаю, ніхто не може мене звинувати в якихось поглядах не проукраїнських. Але я одесит. І впевнений, що питання демонтажу пам’ятників сьогодні не варто порушувати. У нас і так достатньо є питань, які можуть роз’єднувати суспільство. Тому абсолютно правильно було зроблено, коли закрили пам’ятник Пушкіну. Пока триває війна, всі суперечливі питання слід відкласти. Дискутувати будемо, коли настане мир.
Що ж стосується самого Пушкіна як особистості і творчої постаті, то на відміну від багатьох українських міст, де він ніколи не був, але йому стоять пам’ятники, які дійсно недоречні і їх треба зносити, в Одесі поет був, жив більше року і прославив наше місто в світовій літературі. Це – наша історія. Чому ми повинні віддавати її ворогу?
Одеса – це українське місто зі своєю багатою історією. Тут живуть люди різних національностей, які завжди знаходять спільну мову. Ми пишаємось архітектурою Одеси, пам’ятками, історичним центром. Тому повинні думати, як залучати кошти на збереження історії міста, як повернути сюди туристів і круїзні лайнери в наші порти.
– Як нині відрізняється ситуація в регіоні від початку повномасштабного вторгнення?
– Ситуація кардинально покращилася. В перші місяці війни ми працювали практично цілодобово. На всі прильоти – вдень, вночі – я виїжджав особисто. Укриттів не було. Вчилися на ходу. Одеса була на першій лінії фронту, ворожі кораблі стояли на рейді, існувала колосальна загроза морського десанту. Вирішальною подією першої фази війни став, на мій погляд, день 14 квітня 2022 року, коли вдалося відправити на дно крейсер «Москва». Завдяки цьому ворога вдалося відтиснути від узбережжя, а також відкинути на суходолі.
Велика подяка тим, хто організовував відсіч ворогу у перші дні війни. Це, насамперед, Герой України Андрій Трохимович Ковальчук, який тоді був командувачем ОК «Південь», командувач Військово-морських сил віцеадмірал Олексій Леонідович Неїжпапа, командувач повітряного командування «Південь» Дмитро Володимирович Карпенко, Едуард Михайлович Москальов – на той час командувач ОСУВ «Одеса». Це командувач оперативно-тактичним угрупуванням «Дунай» генерал Володимир Павлович Отрощенко. Коли ворог став атакувати Одесу дронами, саме генерал Отрощенко налагодив дуже серйозну роботу по їх збиттю спеціально створеними мобільно-вогневими групами. Ну, і, звичайно, полковник Максим Михайлович Марченко, який очолював Одеську обласну військову адміністрацію і з яким мені випала честь працювати разом, в одній команді, займаючись забезпеченням цивільної складової в життєдіяльності Одеського району і безпосередньо міста Одеса.
Зараз виклики інші – удари по енергетиці, цивільній інфраструктурі. Ворог порушує всі правила війни – якщо у війни є правила, полює на цивільних. Війна виснажує. Тому, з одного боку, зараз ситуація набагато краща, ніж у перші місяці повномасштабного вторгнення, а з іншого – керівництво країни стоїть на порозі непростих рішень.
– Якщо б вам сьогодні довелось виступати в Європарламенті, то яку б тезу про Україну ви б виголосили?
– Теза одна: ну що, ви впевнились, що ми з вами в одному човні? І ще одне запитання: чому Україна досі не в Євросоюзі? Це наша мета з часів Майдану 2014 року, адже українці повстали саме через те, що мріяли влитися в європейську сім’ю. І зараз Україна захищає від божевільного ворога не тільки себе, а і Євросоюз. Тому членство нашої країни в ЄС – це ще і питання континентальної безпеки.
– Про особисте: чи є якісь уроки, які ви винесли за роки війни особисто для себе?
– Головний урок: розуміння цінності миру. Згадайте, як ще нещодавно ми посміхалися, коли наші дідусі та бабусі казали: аби не було війни. Зараз ми зрозуміли вагомість цих слів. Так, передчуття війни було. Але уявити собі не могли, що ворог вирішить спробувати взагалі знищити Україну, стираючи з лиця землі цілі міста та вбиваючи мирне населення.
Тому є розуміння майбутнього: ми повинні зробити так, щоб уже більше ні в нікого не виникало думки піти на нас війною.
– Мирне майбутнє Одещини: які галузі та проєкти будуть ключовими для відновлення регіону через п’ять років після війни?
– Три основні напрями: транспортна та морська логістика (морегосподарський комплекс), агропромисловий комплекс і туризм. Цим галузям необхідно приділяти основну увагу як на рівні громад і області, так і держави, адже вони формують левову частину доходів регіону і роблять відчутний внесок у бюджет країни. Додамо, що Одещина залишилася єдиним регіоном на морському узбережжі, де можна побудувати систему реабілітації для наших військових. Тому завдання на перші роки після війни: всіляко сприяти розвитку ключових напрямів регіональної економіки через залучення інвестицій, у тому числі від іноземних партнерів.
Особливу увагу, на мій погляд, треба приділити Придунав’ю і Бессарабії в цілому. Колись багато зусіль для розвитку регіону доклав мій батько, народний депутат України кількох скликань Юрій Борисович Крук. Під час війни Придунав’я довело, що це – стратегічний регіон, який на початку війни врятував національний експорт. Після завершення війни треба зробити все, щоб люди, які живуть у Бессарабії, не відчували себе на околицях держави, а мали всі можливості для повноцінного комфортного життя. А це – завершення проєкту створення об’їзної дороги довкола Паланки, реалізація енергетичного проєкту «Новоодеська – Арциз», побудова мостів через Дністровський лиман та Дунай, масштабні екологічні та аграрні проєкти.
– Ми всі мріємо про Перемогу. Як ви вважаєте, Україна її здобуде?
– А ми вже перемогли! Ми перемогли ворога, адже не дали йому реалізувати свої загарбницькі плани, які він готував багато років. І це зробили наші славетні професійні Збройні Сили і прості українці, які стали на захист країни.
Але мир нам потрібен на наших умовах, вони стануть фундаментом для побудови нової України – відновленої, заможної та рівноправної в єдиній європейській сім’ї.
Повна версія інтерв’ю на YouTube за посиланням:
