19 жовтня 2022 року виповнилося б 60 ювілейних років одному з керівників найвищого рангу АТ «Українська залізниця», Заслуженому працівнику транспорту України, почесному залізничнику Г. А. Бойку. На превеликий жаль, цього вже не станеться: 1 червня Григорія Анатолійовича не стало. Та головне, який слід лишаємо ми по собі на цій землі. Залізничники завжди будуть шанувати Григорія Анатолійовича за той внесок, що він зробив у розбудову залізничної галузі України, і не лише колеги, а всі, хто його знав, зберігатимуть у своїх серцях найтепліші спогади про світлу людину, яка торувала свій життєвий шлях з почуттям добра, справедливості і відповідальності за кожен свій крок.
Свою професійну долю Григорій Анатолійович визначив ще замолоду і назавжди. Він народився 19 жовтня 1962 року у місті Апостолове Дніпропетровської області і після отримання середньої освіти вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту (нині – Український державний університет науки і технологій). Після закінчення вишу був направлений на Одеську залізницю, де, виявивши свої найкращі фахові й людські якості, пройшов шлях від чергового станції Одеса-Сортувальна, складача поїздів до начальника Одеської залізниці.
Обійнявши ж таку відповідальну й масштабну посаду, Григорій Анатолійович поставив собі найамбітнішу мету – зробити Одеську залізницю кращою в Україні, і з першого дня наполегливо працював над її досягненням. Насамперед, він створив команду лідерів-однодумців і поставив перед ними завдання творчо вирішувати виробничі завдання, адже сам був людиною творчою, талановитим інженером, наділеним здатністю не лише бачити й аналізувати новітні тенденції у галузі, а й прагненням та вмінням їх впроваджувати. При цьому найважливішим глобальним завданням він вважав проведення змін навіть не у технологіях, а у виробничій, соціальній і корпоративній культурі та психології працівників, що є свідченням його державницького підходу до справи.
Свою роботу на посаді начальника залізниці Г.А. Бойко почав з розробки програми стабілізації фінансового стану підприємства і наполегливо впроваджував її у життя. Тут було багато складових, але головне, що керівник обрав складний шлях інноваційних рішень, йти яким було найважче у тодішній період реформування галузі та глибокої фінансової кризи державного рівня.
Він прагнув запровадити принцип економного мислення, бережливого виробництва й забезпечення якості. Зокрема, було створено службу енергоменеджменту для забезпечення збереження, раціонального використання енергоресурсів та контролю за їх витратами, проведення енергетичних аудитів у структурних підрозділах, розробки пропозицій щодо впровадження інноваційних проектів і енергозберігаючих технологій на залізниці. Також було дуже багато зроблено для забезпечення капітального ремонту тепловозів і електровозів на базі власних залізничних депо, тобто створено відповідну виробничу базу та фаховий склад працівників. Це дало змогу не лише зекономити значні кошти, а й прискорити терміни ремонту. За керівництва Г.А. Бойка на Одеській залізниці здійснювалося будівництво нових вокзальних комплексів та електрифікація дільниць, тривав розвиток пасажирського та локомотивного господарства.
Г.А. Бойко до всіх питань ставився по-державницькому. Зокрема, добре розуміючи залежність залізничної галузі від законодавчої бази та функціонування певних державних структур, він піднімав питання економічного обґрунтування залізничних тарифів, портових зборів та митних процедур, адже це – складові нарощування перевезення транзитних вантажів. Дуже важливим для економічного й технічного розвитку підприємства керівник Одеської залізниці вважав державно-приватне партнерство. Завдяки наполегливості Григорія Анатолійовича, вперше запрацювало державно-приватне підприємство в залізничному секторі національної економіки, що дозволило здійснити будівництво додаткових залізничних колій на дільниці Чорноморська-Берегова регіональної філії «Одеська залізниця» за рахунок залучення зовнішніх інвестицій. Таким чином було ліквідовано дефіцит пропускної спроможності, підвищено обсяги перевезення вантажів на експорт через чорноморські порти, забезпечено безперешкодний пропуск значних вантажопотоків, призначених для підприємств, розташованих в районі Аджаликського лиману.
Не перерахувати в одній публікації все впроваджене Григорієм Анатолійовичем у роботу підпорядкованого йому підприємства, але, узагальнюючи, можна сказати, що головним принципом його діяльності було зростання ефективності виробництва і підвищення технологічного рівня залізниці.
А сам Григорій Анатолійович найбільше пишався тим, що колектив Одеської залізниці за його керівництва посів перше місце по заробітній платі серед інших таких же галузевих підприємств. Він підкреслював: «Працівники залізниці – це наш головний невичерпний капітал, тому важливо мотивувати високорезультативну працю залізничників, щоб кожен на своєму робочому місці міг виявити ініціативу, удосконалити технологію виробництва».
Успіхи на посаді начальника регіональної філії «Одеська залізниця», державницький підхід Григорія Анатолійовича до ефективності функціонування та розбудови залізничної галузі України належно оцінило керівництво Укрзалізниці. Було справедливо вирішено, що керівник такого рівня, ерудований, висококласний професіонал, який володіє технологією роботи усіх ланок залізничного транспорту, зможе надати нового поштовху розвиткові вітчизняного залізничного транспорту в сфері технічної політики. І Г.А. Бойка запросили на роботу в головний офіс. У 2018 році Григорій Анатолійович обійняв посаду директора з інженерно-технічного забезпечення АТ «Українська залізниця», а у 2021-му став членом правління акціонерного товариства.
Працюючи на ключових керівних посадах, Г. А. Бойко за майже 40 років плідної діяльності зробив значний внесок у розвиток залізничного транспорту України, акцентуючи увагу на технічній політиці та інженерно-технічному забезпеченні всіх без винятку виробничих процесів у галузі.
Саме він ввів у практику проведення Днів науки на залізниці, коли залізничники та науковці разом обговорювали і знаходили шляхи вирішення актуальних науково-технічних проблем галузі. Завдяки його зусиллям відновила активну роботу Науково-технічна рада Укрзалізниці за основними напрямками розвитку залізничного транспорту, що дозволило вирішити багато питань інноваційного розвитку та інженерно-технічного супроводження. Він вважав, що технічна політика – це генеральна лінія розвитку товариства, і її основними завданнями є розробка та впровадження єдиної системи стратегічних заходів в області підвищення якості, енерго- та ресурсозбереження, інноваційного техніко-технологічного розвитку залізничного транспорту України.
За час роботи на керівних посадах Г.А. Бойко вирішив багато питань щодо впровадження прискореного руху поїздів на залізничних магістралях України, удосконалення нормативно-правових актів у сфері технічної політики на залізничному транспорті і багато чого іншого. Не перерахувати у невеликій публікації всіх значних новацій, що впроваджені у життя завдяки зусиллям цього самовідданого і надзвичайно відповідального керівника, який на всіх напрямках працював професійно, кваліфіковано та наполегливо, не шкодуючи ані сил, ані здоров’я.
Говорячи ж про Григорія Анатолійовича Бойка просто як про людину – колегу, друга, треба підкреслити його шляхетні риси – людяність, доброзичливість, повагу до оточуючих. У його характері гармонійно поєднувалися чудові якості: твердість характеру, вимогливість – і вміння вислухати, зрозуміти й допомогти тим, хто цього потребує. Якщо згадати всіх людей, котрим він прийшов на допомогу як керівник-залізничник, як депутат Одеської обласної ради, як добрий знайомий, то потрібно було б написати окрему книгу. Своєю скромністю та добропорядністю він заслужив глибоку повагу всіх людей, які його знали.
До багатьох чеснот Григорія Анатолійовича необхідно додати ще одну, чи не найголовнішу в його житті – відданого люблячого сім’янина. Своїм основним життєвим стимулом він завжди вважав міцну та дружну сім’ю, де всі підтримують одне одного в починаннях та досягненнях. І цю підтримку родини – дружини Ірини, сина Віктора і навіть від маленького онука Данилка, якого надзвичайно любив, він мав протягом усього свого життя.
Коротко цю Людину можна охарактеризувати одним лаконічним словом – Творець.
Автор: Галина Владимирська
Думка колеги
Ілля Левицький, – начальник Одеської залізниці з 1998 до 2011 року:
– Про Григорія Анатолійовича Бойка можна багато говорити, писати і при цьому навряд чи вийде перелічити усі його добрі справи як людини, як професіонала-залізничника. Це був технар, інженерний талант якого найбільше розкрився під час роботи на посаді головного інженера залізниці. Він був справжнім інженером залізничної галузі.
Мені пощастило як начальнику залізниці мати такого головного інженера, якому можна було цілком довіряти у всьому. Усі рішення з питань технічної політики, що приймалися Григорієм Бойко, були обґрунтованими, всебічно розглянутими з урахуванням можливих ризиків.
Григорій Анатолійович був новатором у вирішенні багатьох питань. Він започаткував проведення щотижневих нарад з керівниками профільних служб, відділів апарату управління та інших структурних підрозділів залізниці. На цих нарадах обговорювалися питання стану роботи, вирішення проблем, які виникали у процесі діяльності того чи іншого підрозділу, і це допомагало приймати оперативні рішення щодо їх усунення. До речі, проведення таких нарад було підтримане керівництвом Укрзалізниці і впроваджене в усій залізничній галузі України.
Григорієм Анатолійовичем було започатковано проведення техніко-економічних нарад за участю представників науки залізничної галузі, на яких обговорювалися актуальні питання щодо повного комплексу робіт з розвитку Одеської залізниці і приймалися виважені рішення.
Зупинюся ще на одному новаторстві, яке він впровадив у життя. Після відвідування виставок транспортних досягнень, що кожні два роки проводилися у Берліні (Німеччина), Григорій Анатолійович започаткував проведення нарад за участю широкого кола працівників залізничного транспорту, профільних вищих навчальних закладів, представників науки, дотичних до залізничної галузі. На таких нарадах всебічно обговорювалися проблемні питання залізничної галузі України в світлі результатів виставок. Це надавало нового поштовху створенню науково-технічних розробок та впровадженню інноваційних технологій.
Це лише маленька дещиця з великих добрих справ, які Григорій Бойко здійснив за свій яскравий життєвий шлях. Незабутній образ Григорія Анатолійовича назавжди залишиться у моїй пам’яті.
