Як уже всім відомо, 14 лютого 2025 року відбулась загальна конференція трудового колективу Національного університету «Одеська юридична академія» — вищого колегіального органу самоврядування університету. На ній здобувачі, вчені та інші працівники нашого закладу вищої освіти одноголосно засудили видання Кабінетом Міністрів безпідставного, необґрунтованого та протиправного розпорядження від 12.02.2025 №111-р. «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія», яким заклад освіти повинен бути приєднаним до майже відумерлого ОНУ ім.Мечникова.

Необхідність збереження НУ «ОЮА» як самостійного ЗВО підтримують представники майже всіх органів та інституцій, які хоча б дотично співпрацювали із нашою «alma mater», або принаймні раз відвідували стіни університету. Лише протягом останнього тижня підтримку висловили Рада адвокатів України у повному складі на чолі із Лідією Ізовітовою, Національна академія правових наук України на чолі із Володимиром Журавлем, численні депутати Одеської районної та обласної рад, більше 50 спортивних федерацій разом із тисячами спортсменів, а також сотні тисяч студентів, випускників, батьків та небайдужих громадян України.

До мене особисто звертаються з Верховного Суду, Конституційного Суду України, Вищого антикорупційного суду, органів прокуратури всіх рівнів, слідчих, правоохоронних, інших центральних та місцевих органів публічної влади. Звідусіль звучить одне питання – як таке можливо? Як можна реорганізовувати лідера освітнього простору, котрий за кількістю абітурієнтів, коефіцієнтом працевлаштування випускників, контингентом, якістю освітніх програм та матеріально-технічної бази випереджає всі інші університети не лише Південного регіону, але і більшість освітніх установ України?!

Як Одеська юридична академія, котра щорічно надає десятки наукових висновків на запити вищезазначених органів та установ, реалізовує сотні меморандумів про співробітництво — фактично забезпечує належне функціонування цих органів – може бути ліквідована?

За 27 років роботи в Одеській юридичній академії, зокрема і на посаді ректора університету, я був свідком різних часів — і злетів, і падінь. Але ніколи ще наш колектив не стикався з такою несправедливістю як тепер. Реорганізація в один день, без консультацій з органами самоврядування університету, зокрема і профспілковою організацією – це не реформа, а, як справедливо зазначили мої колеги, «рейдерське захоплення».

Керівництво Міністерства освіти і науки, маючи у розпорядженні сотні мільйонів бюджетних коштів, не спроможне створити для країни нічого, деякі з його представників — навіть не здатні здійснити самостійні наукові висновки. При цьому, ці «тимчасові освітяни» дозволяють собі знищувати єдиний державний заклад вищої освіти, заснований в період незалежної України, котрий і сьогодні залишаться успішним у всіх значеннях цього слова. Сатирично вони апелюють до певної історичної обумовленості, що нібито приєднання НУ «Одеська юридична академія» до ОНУ ім.Мечникова — це «логічний і символічний крок».

Мабуть для міністра Оксена Лісового є «логічним» забути про те, що у 1997 році необхідність створення самостійної Одеської державної юридичної академії письмово підтримали Адміністрація Президента, Кабінет Міністрів та особисто Прем’єр-Міністр, Верховний Суд України, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська обласні державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим тощо. А сьогодні «найосвіченіший склад керівництва» МОН самостійно вирішив, що існування нашого університету є недоцільним.

Чи може О.Лісовий ставить юридичну силу своїх «рекомендацій» вище за нормативно-правові акти Президента? Адже указом Президента від 20.04.2000 Одеській державній юридичній академії було надано статус національного значення, а указом Президента від 2.09.2010 підтверджено та збережено цей статус у процесі перетворення Одеської національної юридичної академії в Національний університет «Одеська юридична академія». Вказані нормативні акти не скасовані і продовжують діяти дотепер.

Можливо МОН вважає «символічним кроком» знищення нашої наполегливої праці? Я особисто пам’ятаю, коли більше 27 років тому ми разом із студентами та викладачами разом відбудовували після пожежі навчальний корпус на вул.Піонерська 2 (сьогодні — Академічна). Вранці здобувачі відвідували заняття, а ввечері – допомагали будівельникам із ремонтом приміщень. Ми власними зусиллями побудували інші навчальні корпуси та гуртожитки Університету, започаткували та розвили більше 50 освітніх програм, без перебільшення стали кращими з кращих.

Де у цій титанічній праці виключно нашого колективу простежується «історичний зв’язок» із ОНУ ім. Мечникова і де, а точніше що конкретно, збудував міністрО.Лісовий? Чергове питання без відповіді! Як і те — чому ця особа має моральне право висловлюватись стосовно особистих та професійних якостей нашого керівництва.

Провокативні вислови міністра я не вважаю гідними цитування чи додаткових коментарів. Трудовий колектив влучно зазначив, що «Особа, котра ніколи не працювала у сфері врядування вищою освітою, не наділена відповідними професійними навичками та навіть не була здатна зізнатись без експертизи у науковому плагіаті, не має морального права обіймати настільки значиму посаду та залишатись у сфері освіти. Barba non facit philosophum!».

Додатково зауважу, що ми будемо домагатись його звільнення усіма законними способами.

Стосовно компетентності нашого керівництва зауважу, що лише два роки тому студентство та трудовий колектив прозоро і відкрито обрали ректором НУ «Одеська юридична академія» Олега Тодощака. Ми знаємо його як талановитого доцента кафедри адміністративного і фінансового права, далекоглядного директора Інституту підготовки професійних суддів, декана факультету судового та міжнародного права. Олег Володимирович є висококваліфікованим спеціалістом, здібним керівником, досвідченим викладачем та, в першу чергу, порядною людиною. Наказом міністра освіти і науки від 25.11.2024, який, до речі, підписано особисто О.Лісовим, О.Тодощак відзначений найвищою нагородою МОН — нагрудним знаком «Відмінник освіти». Саме тому, в 2023 році більше 90% колективу висловились за підтримку його кандидатури на посаду ректора, а сьогодні, побачивши активність та результативність роботи Олега Володимировича на цій посаді, впевнений, що довіра з-поміж колег лише зросла.

До того ж, два роки тому нашим колективом обрано академіка Сергія Ківалова на посаду голови вченої ради НУ «Одеська юридична академія». Діяльність Сергія Васильовича на освітній ниві завжди була і залишається фундаторською за своєю суттю і системною в реалізації планів. Це людина масштабного мислення, людина ідей і людина розвитку. Закладення кожного каменю у нашому Університеті, кожен день невпинного зростання науково-освітнього потенціалу НУ «ОЮА» є, передусім, його заслугою.

Через це, кожний виклик, кожне упереджене висловлювання стосовно керівництва нашої «alma mater» сприймається мною і тисячами членів нашого колективу як зневага та особиста образа. Не говорячи вже про порушення МОН принципу автономії закладів вищої освіти, процедури обрання керівництва університету, неправомірне ігнорування нашого волевиявлення і нашого спільного бачення майбутнього академії, котру ми самі і створили. Як міністр може обіцяти, що права викладачів і студентів не будуть порушені під час реорганізації, якщо вони вже грубо порушуються більше місяця?!