Популяризація української культури за кордоном — це щоденна й надважлива праця свідомих європейців і українців, які своєю інтелектуальною силою та справами створюють потужні смисли. Саме з такою місією днями у Відні відбувся вечір у Посольстві України в Австрії, присвячений презентації книжкових проєктів, підготовлених за участю перекладача, славініста, президента Австрійсько-українського товариства, професора, магістра, доктора Алоїза Вольдана.
У межах події Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Австрія (2021–2026) Василь Химинець вручив професору Алоїзу Вольдану Почесну грамоту Кабінету Міністрів України за його подвижницьку й просвітницьку працю.
На запрошення віденських друзів мав честь бути присутнім на вечорі і відомий український громадський та культурний діяч Михайло Поживанов, який поділився у «Фейсбук» своїми враженнями.
– Вдячний друзям за запрошення і всім, хто своєю працею підтримує Україну та допомагає світові краще її пізнати, – наголошує Михайло Поживанов. – Захід майстерно вела чудова українська оперна співачка, солістка Віденської державної опери, професорка Зоряна Кушплер, із якою мене пов’язує давня тепла дружба. – розповідає пан Михайло. – На цій події зібралося чимало людей — як українців, так і австрійських друзів України. Особливо радий спілкуванню з Тетяною Данник, членкинею управи Українсько-австрійського товариства у Відні. Ми з нею роками на зв’язку й разом зробили чимало спільних проєктів і відправили багато волонтерської допомоги в Україну. Також радий був зустріти справжніх однодумців, таких як настоятель греко-католицького храму Святої Варвари у Відні отця Тараса Шагала та голову Українського Жіночого Союзу в Австрії Світлану Савельєву. Усі вони неустанно віддають свої сили підтримці наших співвітчизників, зміцненню культурних зв’язків та утвердженню української ідентичності в Європі.
Центральною подією вечора стало знайомство з трьома фундаментальними виданнями: науковою антологією «Звільнений сфінкс» про долю та творчість українських письменників-емігрантів у Відні 1920-х років, німецькомовною збіркою вибраної поезії Тараса Шевченка, що відкриває Кобзаря європейському читачеві як глибокого інтелектуала й філософа, та антологією прози Миколи Хвильового «Я безумно люблю життя». Ці переклади мають виняткове значення, адже вони не просто доносять наше слово до іноземної аудиторії, а й переконливо доводять глибоку історичну тяглість та самобутність української літератури у спільному європейському контексті.
