Ідею почали втілювати ще у переддень повномасштабного вторгнення, а ось основні зйомки та все інше робили вже в умовах війни. І це дуже подовжило термін виходу фільму на екрани та, звісно, негативно вплинуло на умови роботи. Однак, зрештою все задумане вдалося. Бюджет картини — 46 млн грн, 54% з яких покрило державне фінансування.

Андрій Осипов і Ганна Дочева

Події фільму розгортаються у 1926 році. На запрошення свого близького друга Юрія Яновського, у майбутньому – відомого письменника, а на той час – головного редактора Одеської кіностудії, до Одеси приїздить молодий Олександр Довженко. Директор кінофабрики Павло Нечеса і, власне, сам Яновський пообіцяли режисеру-початківцю, що він зможе зняти за своїм сценарієм фільм «Звенигора» про славну козацьку давнину. Але окриленому Довженку його творчі крила підрізає реальність: його змушують знімати кіноагітку «Сумка дипкур’єра». Той, хто мріє перетворити українське кіно на справжнє мистецтво, змушений виборювати свободу творчості в протистоянні з тоталітарною системою. Сумніви та розпач зрештою поступаються перед впевненістю режисера, що йому підвладно зробити щось пристойне навіть з кіно на замовлення чекістів. Згодом він зніме-таки в Одесі свою «Звенигору», але мрія обох друзів брати участь у створенні  «Голлівуду на Чорному морі» так і не здійсниться…

Головну роль зіграв одесит Григорій Бакланов, загально відомий за роллю Лавріна у серіалі «Спіймати Кайдаша». На одному з допрокатних показів він так сказав про стрічку «Довженко. Перший погляд»: «Тендітне кіно!». І можу сказати після перегляду, що це справді вдале визначення. На гала прем’єрі в Одесі була мама актора, на яку він напрочуд схожий зовні. А кажуть, що це щаслива прикмета!

На рекламному плакаті ставить автограф актор Михайло Іванов, відомий  також за серіалом «Речовий доказ»

Актор Сергій Деньга, одесит у четвертому поколінні, грав в одному з епізодів

Зйомки проходили не лише на самій Одеській кіностудії, а й на знакових локаціях Одеси та Києва. В Одесі – це фонтан біля Опери, Приморський бульвар і готель «Лондонська», Одеська міська рада (яка «зіграла роль» залізничного вокзалу), певні місця на Французькому бульварі і, звісно, берег моря.

Члени знімальної групи перед показом були у чудовому настрої

Треба відразу зауважити, що це кіно, насамперед, про Одеську кінофабрику того часу і лише про початок творчого шляху майбутнього генія, який прославить українську кінематографію. Тут на майбутню всесвітню славу нічого не вказує, годі шукати й біографічних подробиць. Але є пошуки молодим Довженком способу реалізації свого покликання в неймовірно важких історичних умовах, і це досить переконливо, хоча і дещо прямолінійно, показано у фільмі. Особистість режисера, як  і його друзів, втілені так, що викликають симпатію та бажання ознайомитися з їхньою подальшою творчістю: подивитися (передивитися) кіно зрілого Олександра Довженка,  прочитати (перечитати) модерний роман «Майстер корабля» Юрія Яновського. Таке  бажання фільм точно викликає! Оце, певно, головне досягнення сценаристів, режисера і акторів. І, погодьтеся, це вже чимало, зважаючи на те, що маємо лише першу спробу втілити образ Довженка у художньому кіно.

А ще до безумовних достоїнств фільму можна віднести його естетичну складову та досить переконливе відтворення тодішніх часових реалій. Значна частина – просто відверто красива! Гарні самі актори – виконавці головних ролей, гарно знята Одеса, чудові епізоди біля моря, ніжні й чутливі сцени кохання… Як глядач просто занурюєшся у ці картинки! (Чи це так однозначно впливає саме на одеситів?)

У головних ролях стрічки, окрім Григорія Бакланова, знялися народний артист України Богдан Бенюк (Павло Нечеса), Максим Самчик (Юрій Яновський), Поліна Василина (балерина Іда Пензо, яка стала музою та коханою обох друзів). Ніхто з них не був на одеській прем’єрі, однак були присутні одеські актори, з якими вдалося  поспілкуватися і зробити з ними знімки.