Є концерти й фестивалі, після яких просто розходяться додому. А є такі, після яких залишається відчуття, що сталося щось більше.

26 вересня 2026 року, в селищі Авангард, сцена на кілька годин перетворилася на місце зустрічі тих, для кого рок — не просто музичний жанр. Для одних це захоплення, для інших — професія, для третіх — спосіб знайти власний голос. А для юних учасників Avangard Rock School — ще й щоденна праця, дисципліна, дружба та можливість доводити самим собі: навіть у складні часи у них залишається те, що ніхто не може забрати, — право мріяти, творити й звучати на повну.

Саме таким задумом був фестиваль «День Року».

Три години живого року

Ідея фестивалю виникла навколо простої, але важливої потреби — об’єднати людей, які живуть музикою попри складнощі і небезпеку, пов’язані з війною .

До Авангарду були запрошені рок-колективи з різних міст України: Одеський «600V-66A», Ізмаїльські «Pugzilla» та «І така», Вінницький «ContraBass», Київський «Madpunkt». Особливим гостем був запрошений Олександр «Брайан» Тетерін — соліст триб’юту AC/DC в Україні.

Проте реальність воєнного часу внесла свої корективи. Вересень став черговим непростим місяцем для України, а в ніч на 26 вересня обстріли Одеської області ще більше посилилися. Через безпекову ситуацію частина запрошених колективів — зокрема музиканти з Вінниці та Ізмаїлу — не змогли приїхати до Авангарду.

Фестиваль довелося проводити у скороченому форматі. Але скасовувати його не стали. І в цьому, мабуть, найважливіше: «День Року» відбувся не всупереч реальності, а саме в її умовах.

І це, напевно, одна з найважливіших деталей цієї історії.

Для глядачів це були три години живої музики та справжніх емоцій. Для учасників — ще й своєрідне підтвердження того, що творчий рух не зупиняється попри сучасні виклики й перепони.

Рок – це загартований музичний жанр.

Окремою історією фестивалю став приїзд київського гурту Madpunkt.

Дорога до Одеси для музикантів виявилася справжнім випробуванням. Через повітряні тривоги потяг запізнився приблизно на шість годин. Часу на підготовку до виступу практично не залишалося: саундчек довелося проводити у максимально стислому режимі.

Здавалося б, після такої дороги та поспіху важко очікувати повноцінного сценічного виступу.

Але Madpunkt все ж вийшли на сцену і показали, що справжній рок є загартованим й не боїться перепон, попри випробування – здатен дарувати драйв!.

Музиканти подарували публіці звучання, яке складно було назвати звичайним. Воно сприймалося атмосферним, емоційним і дуже цілісним.

Попри складну дорогу, музиканти залишилися задоволені фестивалем і атмосферою, яку вдалося створити в Авангарді.

Можливо, саме цей епізод найкраще передає характер «Дня Року»: коли обставини намагаються скоротити можливості, музиканти все одно знаходять спосіб вийти на сцену і зробити більше, ніж від них очікуєш.

Авангард. Місце, де підлітки грають рок

У центрі фестивалю — колектив, який виріс у самому Авангарді.

Avangard Rock School — це не просто музична школа, гурток чи студія — це творче об’єднання, де підлітки навчаються гри на гітарі, бас-гітарі, барабанах, співу та сценічній майстерності. На сьогодні у ARS існують два проєкти:

 Avangard Rock School — Orchestra працює у напрямку симфонічного року, а Avangard Rock School — Band —виконують авторські композиції українською та англійською мовами.

Вік учасників — від 14 до 17 років. За цифрами наче юнацький колектив. За фактом й на сцені — музиканти, які вже мають власний характер, власне звучання і, що особливо важливо, власне бачення того, навіщо вони займаються музикою.

За творчий напрям проєкту відповідає Дмитро Зубрицький — викладач, професійний музикант і композитор із багаторічним досвідом.

Його підхід простий у формулюванні й амбітний у реалізації: рок в Україні, на його переконання, має значно більший потенціал, ніж йому часто відводять. І змінювати ставлення до цього жанру потрібно, зокрема, через молодих музикантів, які вже сьогодні формують власну сценічну культуру.

Рок традиційно асоціюють зі свободою, самовираженням і спротивом. У воєнній Україні це звучання набуває додаткового сенсу.

Коли навколо багато обмежень, втрат, тривоги та невизначеності, можливість вийти на сцену, взяти до рук гітару, сісти за барабани, заспівати й почути у відповідь живу реакцію залу — сама по собі стає формою життєствердження.

Саме тому для Avangard Rock School рок — не про агресію і не про стереотипний образ «важкої» музики.

Це про енергію.

Про працю.

Про дисципліну.

Про можливість бути собою.

І про здатність створювати, коли навколо є достатньо причин опустити руки.

Передумови фестивалю.

«День Року» виник не на порожньому місці. А Avangard Rock School, як його господарі, вже є достатньо відомим колективом в Одеській області, про який ми вже згадували раніше.

Колектив і його творчість живе з зими 2024 року. А за 2026 рік Avangard Rock School встигла пройти кілька важливих фестивальних майданчиків і заявити про себе далеко за межами Авангарду.

Зокрема, однією з найважливіших подій, став Одеський обласний відбір до Всеукраїнського фестивалю «Червона Рута», де Avangard Rock School здобула перемогу та отримала можливість представляти Одеську область у фіналі фестивалю в Києві.

Колектив також має помітні здобутки й відзнаки на інших обласник фестивалях і заходах, кількість яких вже перебільшила півтора десятки.  У кожному з цих місць повторювалася одна деталь: Avangard Rock School завжди помічали.

Їхній виступ вирізнє енергія, яка йде зі сцени в зал. Не тільки техніка чи репертуар, а саме внутрішній заряд молодих музикантів, які виходять грати не «для галочки», а з очевидним бажанням бути почутими.

Саме цей досвід — фестиваль за фестивалем, сцена за сценою — і привів колектив до власного «Дня Року».

Коли сцена об’єднує покоління

Одним із символічних моментів фестивалю став спільний виступ юних музикантів з старшими «колегами»:  Олександром «Брайаном» Тетеріним та Одеським рок-гуртом «600V-66A» під керівництвом Дмитра Зубрицького.

Соліст українського триб’юту AC/DC вийшов на сцену разом із підлітками, для яких музика легендарного австралійського гурту є частиною рок-культури, яку вони вивчають не з підручників, а безпосередньо через виконання.

Гурт «600V-66A» подарував глядачам запальні композиції власного авторства, які відрізняла новизна, енергія, ритмічність і драйв. До виконання рок-н-рольних композицій також були залучені учні Avangard Rock School, що додало особливого шарму такому виступу.

Тут зустрілися два покоління. Досвід і молодість. Сценічний професіоналізм і юнацький азарт. І саме такі моменти пояснюють, навіщо потрібні подібні фестивалі: музика дозволяє людям різного віку опинитися на одній сцені без жодних додаткових пояснень.

Фестиваль створюють не лише музиканти

За сценою, репетиціями та виступами стоїть команда людей, для яких Avangard Rock School — не випадковий проєкт.

Дмитро Зубрицький відповідає за його творче наповнення та музичний розвиток. Він багато працює над композиціями, репетиційним процесом і прагне доводити кожен елемент до максимально якісного результату.

Організаційні та комунікаційні питання взяв на себе Андрій Кіртока, батько одного з учасників колективу — Івана.

Його завдання — шукати можливості для виступів, комунікувати з організаторами та партнерами, допомагати проєкту розвиватися за межами репетиційної зали.

Окрема частина роботи — на плечах Маргарити Сорочан, креативного менеджера проєкту та матері учасниці ARS Марії Сорочан — юної мультиінструменталістки, яка грає на електрогітарі та барабанах.

Маргарита відповідає за креативну складову, медійну присутність колективу, пошук нових ідей та емоційну підтримку учасників.

Підтримкою та популяризацією колективу займається також переважна більшість батьків юних музикантів, які активно приймають участь у концертах, допомагають у налаштуванні обладнання, перевезенні інструментів та музикантів, приготуванні страв, створюють медіа-контент, всіляко сприяючи розвитку талантів юних музикантів та їх творчості, піклуючись як про юнацтво так і про майбутнє нашої країни. Неоціненну допомогу у проведенні заходу також надала адміністрація Центру культурних послуг Авангардівської селищної ради.

Всіх об’єднує спільне бачення: молоді музиканти мають отримувати можливість бути почутими, а рок — позбавлятися стереотипів, які часто не відповідають ані його сучасному звучанню, ані тій ролі, яку він може відігравати у формуванні молодіжної культури.

Сам фестиваль, власне, і був створений силами батьків і учасників, без спеціальної освіти або відповідних навиків, аби довести, що музика та спільна мета здатні об’єднувати. Особливо у такий складний час, що його проживає Україна.

«День Року» має продовжитися

Перший фестиваль не був ідеальним — та й не міг ним бути.

Війна змінила його програму. Частина учасників не змогла приїхати. Запланований масштаб довелося скоротити.

Але головне відбулося. Різні покоління музикантів одного музичного жанру вийшли на одну сцену у дружній атмосфері. До них прийшов глядач. Це відбувалося у вкрай важкі для України дні, обтяжені тривогами й обстрілами. І три години живої музики довели, що навіть за найскладніших обставин є місце для творчості, спілкування і мрій про майбутнє.

Організатори фестивалю та його учасники і глядачі вважають, що «День Року» має всі підстави стати регулярною подією в Авангарді. У перспективі вони бачать його більшим за масштабом: із залученням молодих рок-колективів з різних міст України, нових музикантів, авторських проєктів і ширшої аудиторії.

Йдеться не лише про концерт. Йдеться про створення середовища, у якому молоді виконавці можуть знайомитися, обмінюватися досвідом, отримувати сценічну практику й розуміти, що вони є частиною значно більшої музичної спільноти.

Для організаторів важливо й інше — показати, що український рок може бути сучасним, професійним, різноманітним і здатним збирати навколо себе людей різного віку.

А головна мрія, яка проходить крізь усю цю історію, — мирна Україна, в якій такі фестивалі можна буде проводити без сирен, вимушених затримок і скорочених складів.

Сьогодні ж Авангард робить те, що може.

Створює музику.

Виховує молодих музикантів.

Збирає однодумців.

І пробує перетворити один концерт на традицію.

Можливо, саме з таких маленьких сцен і починаються великі музичні історії.

Бо рок — це не лише звук підсилювачів.

Це здатність не мовчати.

Здатність створювати.

І здатність, попри все, залишатися живим.

Авангард уже зробив свій перший акорд. Тепер залишається почути, наскільки далеко він прозвучить.