Українсько-американські відносини стали значно міцнішими після початку повномасштабної війни Росії проти України. Зараз в Америці розпочалась передвиборча кампанія, а в Україні наступив вирішальний етап війни. І від того, як наша держава його пройде, залежить не лише українське майбутнє, а й майбутнє всього демократичного світу. Також від перемоги або поразки України багато в чому залежить і те, в якому світі далі існуватиме сама Америка.
Для Росії це війна за намагання усунути Сполучені Штати зі світової арени. В той же час, Китай уважно спостерігає та робить висновки: як Європа і США реагують на російську агресію в Україні, а Іран і Північна Корея набираються сміливості. Розуміння цих реакцій буде враховано Пекіном у контексті його політики щодо Тайваню, Південної Кореї та Японії – важливих азійських союзників Америки.
З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, Америка стала однією з лідерів серед країн, які почали надавати фінансову та військову допомогу Україні. Перший місяць прямої військової допомоги (згідно з даними посольства США в Україні) становив 350 млн доларів, найбільший – у січні 2023 року 5 млрд 575 млн доларів, і вже до кінця року сума зменшилась до 175 млн доларів.
Сьогодні, з усіх боків – публічно і не публічно, лунає інформація, що обсяги допомоги з боку США не зможуть залишатись на тому ж рівні, як це було в попередні роки. В той самий час, загроза з боку рф щодо України залишається на високому рівні.
В Сполучених Штатах на першому місці стоять їхні внутрішні проблеми, тому ми не отримали 60 мільярдів доларів фінансування, обіцяне наприкінці 2023 року. Ми стали заручниками внутрішньополітичних суперечок в Америці. Для України це урок про те, що необхідно працювати не тільки з тими, хто у Вашингтоні приймає рішення, а й з виборцями в штатах, де є представники, які закликають зупинити допомогу Україні. Всі політики в США мають розуміти, що відмова від підтримки України в критичний момент змусить союзників Америки шукати собі інших стратегічних партнерів на тлі глобальних загроз. А путін зможе представити наратив про «нездатність Сполучених Штатів дотримуватись своїх зобов’язань і втрату їхньої ролі міжнародного лідера».
Американські та українські військові лідери шукають нову стратегію на 2024 рік, щоб відновити позиції України. В той же час, росія, після «Київ за три дні» у 2022 році, почала змінювати тактику і відновлювати міць. Вона тепер має більше військ, боєприпасів і ракет, а також збільшила свою вогневу перевагу за допомогою флоту бойових безпілотників, багато з яких, за словами американських чиновників, постачає Іран. Гібридні війни проти країн Європи і Америки, рф веде постійно – ті ж кібератаки. Також будь-які спроби заморозити війну з ситуацією на фронті, яка склалася зараз, росія використає лише для того, щоб переозброїтись і напасти знову. Не лише на Україну, а й на країни НАТО.
Деякі американські військові хочуть, щоб Україна дотримувалася стратегії «утримувати і будувати»: зосередилася на утриманні території, яку вона має, і нарощуванні виробництва зброї. Сполучені Штати вважають, що ця стратегія підвищить самодостатність України і забезпечить Києву можливість дати відсіч будь-якій новій російській агресії.
Наша війна не може і не стане безкінечною. Україна на початку повномасштабного вторгнення продемонструвала, що може ефективно відбивати російські атаки, а згодом, і наступати проти армії, яка називала себе першою в світі.
Ми показали, що навіть без довгої підготовки, можемо керувати західною технікою, відбивати масовані і змішані ракетні атаки, ремонтувати знищене обладнання, відбудовувати і відновлювати житлові масиви та електричні підстанції. Саме тому, нам варто вже зараз поглиблювати співпрацю в оборонній сфері. Час виходити з конкретними пропозиціями щодо укладання двосторонньої безпекової угоди з США.
Київ не просить воювати за себе. Навіть після війни мова не йде про перебування американських військ на території України. Ми говоримо про посилення співробітництва у сфері оборони й безпеки, де буде сказано, що сторони зобов’язуються допомагати одне одній у разі вторгнення іншої держави на їхню територію.
У грудні минулого року відбулась спеціальна конференція української та американської промисловості, урядовців та інших державних діячів – тих, хто організовує забезпечення нашої оборони. Потужно було проведено Форум Оборонних Індустрій у вересні, який обʼєднав 252 компанії з 30 країн, які виробляють повний спектр озброєння, військової техніки та оборонних систем. Особливо хочу відзначити американські оборонні компанії та партнерів у Європі – усіх, хто реально допомагає боротись з російською навалою.
Наші партнери впевнились, що попри війну, Україна має необхідну базу, аби побудувати потужний оборонно-промисловий комплекс. Українські підприємства вже виробляють артилерійські боєприпаси та набої, артилерійські системи натовського калібру 155 мм, а також унікальні автоматизовані системи: морські дрони, БпЛА великої дальності, ракети, протитанкові комплекси, які ефективно використовуються на фронті. Темпи розвитку українського виробництва та українських технологій постійно зростають. А оборонна промисловість стає одним із ключових компонентів розвитку економіки України.
Вже підписана заява між Міністерством оборони США, Міністерством оборони України та Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України щодо спільного виробництва та обміну технічною інформацією, в тому числі у сфері систем протиповітряної оборони, ремонту та технічного обслуговування, а також виробництва критично важливих боєприпасів. Це також дозволить пришвидшити проходження інвестиційних угод через відповідні системи.
Не варто забувати, що військова допомога України корисна для самої Америки. Переважна частина американської безпекової допомоги для України витрачається всередині США. Так з 68 млрд доларів військової та суміжної допомоги, які були виділені Конгресом після 24 лютого 2022 року, близько 90% припадає на американських виробників. Вона мобілізувала оборонно-промисловий комплекс США і залучила мільярдні інвестиції у виробництво озброєнь. Адже виділені кошти не надходять безпосередньо в Україну, а йдуть на виробництво нової зброї всередині Сполучених Штатів для заміни тієї, що була відправлена із запасів США. Тобто заводи по всій Америці отримали значне фінансування, а це нові робочі місця, можливості для місцевих виробників та постачальників. Вже зараз у Пентагоні наголошують, що подібного підйому в країні не бачили десятиліття.
Військова допомога Україні від західних країн також призвела до зростання доходів приватних оборонних компаній. Наприклад, підрозділ компанії General Dynamics Combat Systems, який виробляє бронемашини, танки і артилерію, що використовується в Україні, порівняно з довоєнним роком, збільшив свої доходи майже на 25%.
Є і нагальні питання, які потребують рішення в Україні. Наприклад, призначення міністром Камишіним керівництва Наглядової ради акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість». Зазначу — призначення зроблене одноосібно, без обговорення і погодження з відповідними комітетами у Верховній Раді. А професійна кваліфікація та незалежність посадовців викликає великі сумніви. Такий підхід до кадрових питань стратегічного підприємства не сприяє розвитку українського ВПК. Важко уявити, що іноземні партнери будуть готові інвестувати, давати технології, лобіювати і захищати інтереси головної інституції воєнно-промислового комплексу України, діяльність якої залежить від настрою та волі одного українського міністра.
З одного боку, Україна надзвичайно зацікавлена в тому, щоб створити всі умови для розвитку українського та міжнародного бізнес-партнерства. З іншого — робить надзвичайно непрофесійні кроки, які можуть призвести до протилежного результату. Хоча найголовніша і спільна мета України та США — протистояння агресії та тероризму. А інвестиції США в оборону України гарантуватимуть довгострокову безпеку не тільки для самої України, але й для Європи і, без перебільшення, всього світу.