Відомий політик та громадський діяч Михайло Поживанов у своїй новій статті на сайті LB.ua розмірковує про те, чому під час війни не склалася ефективна співпраця у влади центральної та місцевої, і принагідно пропонує власні рецепти щодо того, як покращити цю історію.
– На кінець другого року повномасштабного вторгнення ще більш виразно виявилися протиріччя між центральною владою та місцевою, – зауважує політик. – Повна єдність українського народу у боротьбі із загарбниками є реальністю лише почасти. Бо на практиці приводом для непорозумінь став, по-перше, бюджет. Другий сюжет для суперечок – це те, що мусить і чого не мусить робити влада на місцях, аби наблизити перемогу. Перш ніж пропонувати місцевому самоврядування самотужки дбати про дрони або радіоелектронну боротьбу, слід запитати, чи достатньо в населених пунктах бомбосховищ. Проконтролювати це є завданням як громад, так і центральної влади. А бомбосховищ все ще бракує, і це на третьому році війни. До речі, я жодного разу не чув, щоб хтось поніс за це відповідальність. Водночас і чиновникам на місцях треба применшити гонор і не так бурхливо обурюватися, коли «центр» прагне забрати податки з місцевих бюджетів. Цим коштам все одно не знаходять кращого застосування, аніж спустити на зависокі зарплати та премії. Словом, винні обидні сторони. Як цьому зарадити? Маю свої пропозиції, які викладаю у новій статті.
Читайте і ставте свої коментарі за посиланням.
