Мережею стрімко розповсюджуються новини про екстрадицію українських чоловіків з республіки Польща. Попередньо про такі наміри вже заявляв голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, а вже сьогодні польська влада повідомила, що з початку повномасштабної війни в Україні до Польщі потрапили близько 80 тисяч потенційних «ухильників» і відповідна робота на цьому фронті вже ведеться.
За словами речниці штабу прикордонної служби Анни Міхальської, самі ці українці потенційно підлягають мобілізації в країні і скільки з них справді відповідали вимогам звільнення від служби наразі невідомо.
Та чи можлива процедура екстрадиції, враховуючи величезну кількість наших за кордоном? Наскільки виваженим є це рішення з боку української влади? Про це ми запитали адвоката, керуючого партнера юридичної компанії Legal Partner Олександра Рябця.
— Аби краще розуміти ситуацію, треба пояснити, як працює екстрадиція. Екстрадиція — це сукупність заходів щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Тобто цей процес неможливий без складу злочину, наявної кримінальної відповідальності у конкретної особи. Тільки у такому випадку може бути запущений процес екстрадиції Генеральною прокуратурою у співпраці з Інтерполом та компетентними органами відповідної країни. На сьогоднішній день правоохоронні органи просто не мають можливості зловживати цим правом, бо якщо «спамити» заявами по кожній дрібній справі – ставлення тієї ж міжнародної поліції до нас різко зміниться на негативне.
За деякими даними сьогодні налічується близько півмільйона так званих ухильників, що унеможливлює створення окремої кримінальної справи на кожного з них. Я припускаю, що екстрадиція можлива в окремих випадках, тобто мова йде про осіб, увага до яких з боку суспільства особливо велика. Але підкреслю, що екстрадиція — надто складна процедура і без кримінальних справ зробити це однозначно неможливо.
Щодо заяв Польщі, що ширяться мережею стосовно екстрадиції українців. Дуже важливо не плутати екстрадицію з депортацією. Скоріше за все мова йде про депортацію тих, хто порушує місцеве законодавство. І це стосується не лише наших громадян. Тобто йдеться не про тих, хто нібито порушив правила виїзду за кордон, а тих, хто незаконно знаходиться на території країни-сусіда.
Окрім того, член парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представник Президента у Верховній Раді Федір Вениславський заявив, що планується написання підозр на кожного «ухильника» від служби у лавах ЗСУ, але що ми цим досягнемо? Повернути всіх цих людей фізично ми все одно не зможемо, так само й як притягнути до кримінальної відповідальності. Бо говорити про незаконність виїзду за кордон без відповідної перевірки документів ніхто не може.
Тож у підсумку ми маємо повне нерозуміння того, що відбувається та непродумані заяви української влади. Як на мене, подібними закликами ми тільки залякуємо наших людей за кордоном і робимо все, щоб вони більше ніколи не повернулись. А це неприпустимо, бо для нашої країни люди — основний фонд та ресурс для відновлення держави. Маю надію, що гучні заяви політиків не стануть причиною чергового поділу суспільства, бо тільки наша єдність зможе протистояти ворогу у важкій боротьбі.
