В ніч з 26 на 27 лютого 2022 року біля закритого прикордонного пункту пропуску «Кучурган» Одеської області сталася стрілянина. Внаслідок цього загинули громадяни Азербайджану — троє з них померли на місці, ще один пізніше помер у лікарні. Спеціалізована військова прокуратура звинувачує у цьому бійця Роздільнянської територіальної оборони Валерія Пронька.

Як розповів у ході прес-конференції представник захисту обвинуваченого, адвокат Ілля Халдай, в рамках розслідування було зібрано значний обсяг показань свідків, що дозволяє чітко відновити картину подій тієї ночі.

З’ясувалося, що патруль, який складався з кількох екіпажів територіальної оборони та поліцейських, отримав офіційними каналами оперативний сигнал від Держприкордонслужби про те, що біля державного кордону знаходиться велика група невідомих людей – можливо, диверсантів. Ця інформація підтверджується численними показаннями свідків і публікаціями в телеграм-каналах.

«Прикордонники встановили, що невідомі особи намагаються перетнути держкордон у закритому пункті пропуску «Кучурган». Не виключалося, що це диверсійна група, яку потрібно затримати. До місця інциденту прибули дві групи ТрО разом із представниками поліції та прикордонниками, виявивши там близько тридцяти людей на кількох машинах», — повідомив Ілля Халдай, акцентувавши увагу на тому, що Валерій Пронько прибув на місце події не за своєю волею, а за прямим наказом свого керівництва, яке мало інформацію про можливий прорив кордону.

«Прикордонники наказали невідомим вийти з автомобілів та надати документи для перевірки, проте люди не підкорилися команді та почали тікати. Після цього прикордонники попередили, що будуть застосовувати зброю і почалася стрілянина. При цьому, згідно зі свідченнями свідків, стрілянина велася з двох сторін», — зазначив Ілля Халдай.

Крім того, сам Валерій Пронько фактично був водієм одного з екіпажів. Стріляти зі своєї табельної зброї він почав далеко не першим – як підтверджують очевидці, він вийшов із машини вже під час хаотичної стрілянини, розпочатої іншими учасниками подій. Він зробив попередні постріли у повітря, а лише потім, побачивши пораненого побратима, почав стріляти по ногах невідомих. На жаль, згодом вони померли від втрати крові», – заявив адвокат.

Після інциденту бійці надавали постраждалим медичну допомогу, накладали джгути, намагаючись зупинити крововтрату, викликали швидку допомогу, але врятувати їхнє життя не вдалося. Сам Валерій Пронько не ховався, а з першого дня активно співпрацював із слідством.

Окремо захисник зупинився на основній проблемі цього судового розгляду:

«Прокуратура та правоохоронні органи спочатку почали розглядати цей інцидент як звичайне умисне вбивство. Вони не захотіли з’ясовувати, з якої підстави група з 30 осіб перебувала на кордоні під час комендантської години, чому вони почали тікати; більше того, їхні особи навіть не встановлювалися, ніхто не цікавився наявністю у них зброї і тим, куди ці люди згодом поділися, а свідчення не бралися до уваги», — наголосив Ілля Халдай.

Зазначимо, що представники звинувачення — спеціалізованої військової прокуратури — проігнорували прес-конференцію, хоча їм було направлено запрошення. Проте пресслужба відомства надіслала коментар, у якому пояснила, що вважає недоречною свою присутність, оскільки «попереднє позасудове обговорення матеріалів справи може бути оцінене як протиправний тиск на незалежний та об’єктивний розгляд справи у суді».

У той же час свою оцінку подіям надала Оксана Алексєєва, представниця Центру захисту прав військовослужбовців:

«На жаль, ця ситуація не є поодинокою. Наша країна довгі роки не стикалася з війною, тому судова система не підлаштована під нинішні реалії, і військові страждають від цього. До нашого центру ще з 2014 року звертаються військовослужбовці зі схожими випадками, коли, виконуючи бойове завдання і отримавши від командира певні накази, вони потім стають заручниками нашого законодавства».

Окремо Оксана Алексєєва звернула увагу на психологічний стан захисників України у ті, найважчі дні війни.

«Я не побачила в матеріалах справи, щоб було зроблено комплексну експертизу психологічного стану цього бійця, адже необхідно брати до уваги, що це сталося в перші дні повномасштабних військових дій. Згадайте, що діялося тоді по всій країні та в нашому регіоні зокрема…

Я не даватиму оцінку прокурорам чи слідчим, але зазначу головне: цей інцидент стався під час виконання військовослужбовцем його службових обов’язків. Тому ніяк не можна розглядати цю трагедію як навмисне вбивство. Якби цей військовослужбовець перебував удома, десь під подушкою ховав незареєстровану зброю, почув підозрілий шум у дворі, вибіг і почав стріляти – це одне, а коли людина виконувала свій військовий обов’язок, приїхала за наказом на бойове чергування, і мала всі підстави вважати злочинцями невідомих людей, які перебувають у забороненій зоні під час комендантської години – це зовсім інше».

Крім того, вона додала, що такі кримінальні провадження погано впливають на морально-психологічний стан українських бійців, оскільки тепер в аналогічних випадках застосування зброї вони знатимуть, що після війни можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи, Ілля Халдай зазначив, що, на думку захисту, вчинене правопорушення має кваліфікуватися не як «навмисне вбивство з хуліганських мотивів», а як «Вбивство при перевищенні заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальний злочин» (ст. 118 Кримінального кодексу України).

Таке правопорушення карається виправними роботами терміном до двох років чи обмеженням волі терміном до трьох років, тоді як зараз військовослужбовцю загрожує покарання довічним ув’язненням.